Коли є житло – та немає школи

Чайки, Петропавлівська та Софіївська Борщагівки, Крюківщина, Вишневе – це найближча до Києва зона активної житлової забудови у передмісті. Майже Київ, а от різниця у вартості квадратного метра порівняно зі столичними новобудовами суттєва – в середньому 14000 грн. , к Києві – 23300 грн. (за даними lun.ua). Не дивно, що значна частина молодих сімей, порівнюючи ціни та свої фінансові можливості, робить вибір саме на користь квартири у передмісті, де обіцяють екологічно чисту зону та усього лиш 15-20 хвилин до метро. І тільки згодом вони розуміють, що опинилися в пастці.

Горб Олена, село Чайки

Горб Олена, село Чайки

Фахівець з маркетингу, консультант, експерт з місцевого розвитку.
З 2012 року живу в житловому комплексі «Чайка». Обирала житло за поєднанням заміського комфорту та близькості до Києва, а ще звертала увагу на те, чи є в планах будівництва дитячий садочок та державна школа. По факту, виходить, купилася на оманливу рекламу забудовника.
Не можу змиритися з ситуацією, коли порушують базові права дітей! У нас в Чайці на 2000 дітей взагалі немає державної школи I-III ступеня!
У тому, що так сталося бачу спільну відповідальність забудовника та місцевої влади, а ще «дірки» в законодавсті та повну неспроможність всієї вертикалі влади вирішувати системні проблеми.
Знаю, наскільки гостро місцеве самоврядування потребує фахових людей. Я готова йти у владу, але на позицію виконавчу – робити реальні проекти.

Коли постає питання віддати дитину в садочок чи школу виявляється, що або в них немає місць або їх просто немає. Оплата в приватних закладах освіти від 10000-15000 грн. на місяць, це більше мільйона гривень за весь час навчання однієї дитини. Отут різниця в ціні житла між Києвом та передмістям стає зрозумілою.
Масштаби лиха

“Люди Київсвяту” спробували осягнути масштаби проблеми, проаналізувавши реальну кількість населення та потужність освітніх закладів району. Цифри шокують! Більше 40% дітей шкільного віку, які проживають в громадах південної частини Києво-Святошинського району фактично позбавлені доступу до гарантованої Конституцією України безкоштовної освіти. В моєму селі Чайки тільки 22% дітей забезпечені безкоштовною освітою, і це тільки молодша школа. Загалом в цій частині району проживає 23000 дітей шкільного віку, а загальний дефіцит місць у школах складає більше 10000.Приватні школи покривають цю потребу тільки у 2500 навчальних місць. Аналогічно з садочками – дефіцит місць 13000.

Як наслідок – усі школи району заповнені більше, ніж на 150% своєї потужності, діти навчаються в дві чи навіть три зміни.Тисячі дітей змушені щодня їздити на навчання до Києва, в заторах по 30-40 хвилин. Сьогодні району, щоб забезпечити усіх навчальними місцями, потрібно щонайменше 10 нових шкіл на 800-1000 учнів. Щоб їх збудувати потрібно більше 1,5 мільярдів гривень!

Шкільний майдан – скоро!

Наближення катастрофи відчули вже і самі батьки. В ЖК «Чайка» я створила групу батьків, які разом зі мною більше року оббивали пороги Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради та районної адміністрації, ми провели поквартирний перепис усіх дітей, робили флешмоби, записали відео-звернення до президента, навіть самі діти виходили на протест!
У нас ситуація була патова – навіть вільної земельної ділянки для будівництва школи не було. Зрештою, під тиском громадськості ділянку знайшли і вже розробляють детальний план.
Тепер наступна проблема – забезпечити фінансування будівництва. Для цього потрібно 150 млн. грн. Але загальний бюджет села трохи більше 100 млн. грн. Тому без додаткового фінансування з бюджетів інших рівнів школу ми не отримаємо.

Аналогічна ситуація і в інших громадах Києво-Святошинського району. В Софіївській Борщагівці наявна школа вже переповнена і діти вчаться в дві зміни. Батьки Софіївської Борщагівки теж активізувалися і вже направили звернення по всій владній вертикалі.

Тільки от за всієї активності батьків – які реальні перспективи? Коли з’являться нові школи, яких не вистачає вже сьогодні? І що буде, якщо за кілька років нова освітня інфраструктура не з”явиться? Без перебільшення, в районі назріває “шкільний Майдан”.

Що ми можемо зробити?

Коли питання стоїть про інвестиції більше 1,5 млрд. грн для будівництва 10 шкіл у найближчі роки – то проблему вже не можна вважати місцевою. Так, вона виникла в результаті зловживань на місцевому рівні. Але те, що взагалі є можливим приймати в експлуатацію величезні житлові комплекси, де немає ані шкіл, ані садочків – це вже проблема системна. Крім того, що ніхто не контролює дотримання містобудівних норм, у нас ще й жахливо викривлена статистика щодо населення! При оцінці потреби в кількості навчальних місць управління освіти спираються на дані Держстату, а ті в свою чергу – на результати перепису ще 2001 року, вони навіть не враховують фактичні дані реєстрації від органів самоврядування, які з даними перепису вже різняться в рази. В результаті «на папері» проблеми немає, а по факту – є.

Я вважаю, що представники Міністерства освіти, Мінрегіону, Держстату, обласної та районної державної адміністрації, місцевих рад мають сісти і спільно напрацювати рішення, як зробити так, щоб діти в передмісті Києва не страждали від бардака в системі державного управління. Кількість місць у школах має відповідати навантаженню на них, а статистика по дітях відображати реальну ситуацію і бути основою для прийняття рішень, а не «відмазкою», щоб закривати очі на проблему. Значною мірою цьому б допомогли електронні реєстри дітей за місцем проживання.

Я дуже сподіваюсь, що мене почують в високих кабінетах і пропоную такий план дій:

1. Спрогнозувати потребу в дошкільних та шкільних місцях в районі на найближчі 10-20 років;
2. Зробити загальне планування розташування освітніх закладів району з урахуванням генеральних планів, планів забудови та потреби усіх громад;
3. Розробити державну та місцеві програми фінансування розвитку освітньої інфраструктури, які будуть узгоджені між собою, що дасть змогу створити необхідну кількість навчальних місць вже у найближчі роки;
4. Стимулювати розвиток та цінову доступність приватних закладів освіти. Впровадити механізм фінансування за принципом “гроші за дитиною” , щоб частина оплати за навчання в приватній школі надходила з державного бюджету;
5. Включити розвиток освіти в пріоритет стратегії розвитку Київської області та відповідно в стратегії розвитку громад району;
6. Розробити та затвердити в кожній громаді програми фінансування розвитку освітньої інфраструктури з місцевого бюджету, в т.ч. з механізмами підтримки приватних шкіл та стимулами для залучення педагогічних кадрів (доплати, пільгові програми по житлу).

Як експерт напрямку «Освіта» від платформи “Люди Київсвяту” я готова долучитися до розробки відповідних законопроектів, спільно з органами влади та місцевого самоврядування підготувати необхідні рішення та програми.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *